К сожалению, вам нужно включить JavaScript, чтобы посетить этот сайт.

В Америці теж був свій "Запорожець": маловідомі факти - Новости




У кожної автомобільної країни був свій "Запорожець", і кожна країна розпорядилася ним по-своєму…

Тут немає жодної іронії: в історії кожної серйозної країни з власним автопромом колись був недорогий бюджетний автомобіль подібного роду – з задньомоторним компонуванням і з силовим агрегатом повітряного охолодження. Ось тільки завдання перед ними стояли не завжди однакові.





Типові задньомоторники ХХ століття: Volkswagen Beetle (1938 р.), Renault 4CV (1947 р.), Fiat 500 (1955 р.), Chevrolet Corvair (1959 р.), ЗАЗ-966 (1966 р.). Різниця в їх конструкції невелика: влаштування передньої підвіски, система охолодження.

Перший в історії серійний задньомоторний автомобіль Volkswagen Beetle (1938 р.) німці проектували як масовий сімейний транспорт – доступний і практичний. Водночас "Жук" вийшов небачено надійним, але до цього ми ще повернемося.

Французький післявоєнний первісток Renault 4CV (1947) орієнтувався на загальну розруху і дефіцит палива, тому створювався як найдешевша і економічна модель на ринку. Ціла плеяда італійських Fiat (1955 р.) на статус сімейних і практичних тягнула "з натяжкою" через малу місткість – базові моделі 600 і 500 були задумані як сітікари, придатні для напруженого трафіку старих європейських міст.

Радянський "Запорожець" не прагнули зробити ні міським, ні сімейним, йому просто відвели нижчу сходинку в типажі вітчизняних легковиків, і в першу чергу він був найдешевшим автомобілем. Адже виходячи з існуючих тоді порядків, доступні населенню легкові машини не поділяли ані за призначенням, ані за умовами експлуатації.




Задньомоторне компонування підходить для автомобілів різних класів, зорієнтованих на різну цільову аудиторію.

А ось американці зробили свій "Запорожець" – задньомоторний Chevrolet Corvair (1959 р.), як відповідь небезпечному конкуренту – все тому ж Volkswagen Beetle, який в середині 1950-х буквально увірвався на американський ринок. Спочатку його частка була мізерною, але потім... Менеджери "великої трійки" були вражені навіть не річними продажами, які виросли до 170 тис. "Жуків", а темпами їх зростання – до половини всього імпорту! Це тільки перші рік-два Beetle, маленький, з тісним кузовом, був іграшкою для епатажних оригіналів, але скоро його оцінили ті, хто шукав недорогий і економічний транспорт.

До того ж машинка виявилася незвично надійною, та ще й підтримувалася мережею майстерень з бездоганним сервісом.

Але для експертів це був шок: за їхньою логікою VW здавався прямою протилежністю всім уявленням американців про автомобілі: з несолідною мультяшною зовнішністю, маленький, на півтора-два метри коротший ніж "нормальні" машини, практично без багажника, з 4-циліндровим двигуном замість звичної "шістки" або "вісімки”…




Нависаючий карниз на поясній лінії – головна зовнішня особливість Chevrolet Corvair. Кілька європейських "послідовників", в тому числі ЗАЗ-966/-968, перейняли цю стилістику.

Не розуміючи до кінця, що знаходять американці в цьому абсолютно неамериканському продукті, керівники General Motors вирішили дати споживачам своє бачення VW Beetle. І зробили Chevrolet Corvair: класичного американського виду машину, але з заднім розташуванням силового агрегату, та ще з мотором повітряного охолодження. І оголосили її компактом, вкоротивши до 4,5 метрів.

Звичайно, справжнім компакт-класом цей американський "Запорожець" не став, наївне копіювання компонування не принесло бажаного результату. До того ж двигун був великий, аж ніяк не економічний – шестициліндровий оппозитник з двома карбюраторами, об'ємом 2,3 – 2,7 л і потужністю 80 – 180 к. с.

General Motors намагалося залучити покупців, пропонуючи, на відміну від "Фольксвагена", цілу гаму кузовів – седан, кабріолет, купе, універсал, фургон (плаский двигун дозволяв такі вільності). Хоча справедливості заради треба сказати, що задньомоторна компоновка дала свої переваги, в першу чергу в плані здешевлення.

Потужна "шістка" в кормі була не тільки у Corvair, але лежачий вентилятор – це скоріше атрибут танкових силових агрегатів.

Після рестайлінгу Chevrolet Corvair споживчий фокус змістили в бік спортивності. Акцент зробили на версію купе Corvair Monza, одночасно натякаючи на аналогії з модними задньомоторними Porsche 356. До речі, німецький спорткар хоч і коштував удвічі дорожче, за динамікою не відрізнявся від топового Corvair з турбонаддувом (1962 р.). Цікаво, що саме Chevrolet Corvair вважають першим серійним авто з бензиновим турбомотором.

При цьому машина за американськими мірками справді вважалася бюджетною, наприклад, в седані навіть обігрівач пропонувався за додаткову плату. На відміну від наших "Запорожців", де вже в базі було все оснащення, причому досить багате порівняно з багатьма європейськими аналогами: і автономний обігрівач, і вікна, що опускаються, і поворотні кватирки, і комплект інструменту.


Американський "Запорожець" мав явні ознаки бюджетності: простенька приладова панель, опалювач та інші опції за доплату. Правда ж, щось нагадує?

Загалом, хоч "Корвайр" не виконав свого завдання і не перехопив покупців у VW Beetle, сам по собі він виявився досить успішним – в рік продавалося по 200 тис. примірників, загальний тираж за дев'ять років виробництва за різними даними склав 1,7 – 2,0 мільйона. І якби не один зовнішній фактор, продажі могли б бути ще більш успішними.

У 1965 р. громадський активіст і юрист Ральф Нейдер опублікував книгу "Небезпечний на будь-якій швидкості". Ця неоднозначна праця про споживчі недоліки американських машин в якості одного з прикладів використовувала якраз Chevrolet Corvair. Керованість якого, природно, відрізнялася від керованості машин з класичним компонуванням. Було оголошено, що через свою конструкцію "Корвайр" небезпечний, розгорівся страшенний скандал.




При проходженні крутих поворотів на швидкості зовнішнє заднє колесо "Корвайра" підламувалось. Його підвіску допрацьовували двічі, вирішивши проблему.

Тим не менш, модель протрималася на конвеєрі ще чотири роки – можливо, тому, що ще за рік до виходу книги її підвіска була серйозно модернізована і в поворотах машина стала більш стійкою. Остаточно реабілітували американський "Запорожець" ще через три роки, у 1971-му, коли урядова організація провела порівняльні тести і офіційно оголосила Corvair відповідним за поведінкою до конкурентів інших виробників.

Але на той час задньомоторне компонування, поступившись місцем передньому приводу, зійшло зі сцени природним чином. За винятком українського "Запорожця" ЗАЗ-968, який практично в незмінному вигляді протримався у виробництві до 1994-го.


Рубрика: 

Designed by https://my-news-portal.ru